Інше

Моя мама зараз у лікарні. На роботі, в колективі всі знають про те, що мама виростила мене одна, будучи вдовою, точніше не мене, а нас із братом. Тільки брата давно вже немає і після цього маму немов підмінили. Мені було тоді 24 роки, а братові 27. Сім’ю він не встиг завести, а я планувала вийти заміж.

- by Avtor+

— Давай трохи почекаємо, – попросила я тоді ще нареченого Антона, – я не можу зараз ось одразу взяти й заявити мамі про радість, їй не до того. Антон погодився …

Поділись з друзями...
Моя мама зараз у лікарні. На роботі, в колективі всі знають про те, що мама виростила мене одна, будучи вдовою, точніше не мене, а нас із братом. Тільки брата давно вже немає і після цього маму немов підмінили. Мені було тоді 24 роки, а братові 27. Сім’ю він не встиг завести, а я планувала вийти заміж. Read More
Інше

— Ти маєш бути вдячна! – не раз говорила Зіна Миколаївна своїй невістці. – Живеш на всьому готовому. Чоловік тебе у своє житло привів й залишає тут на місяць. Робиш тут що хочеш, поки Ярослав не бачить

- by Avtor+

— Ти що, спиш досі? Вдома безлад розвела, у холодильнику порожньо! Ох, дочекаєшся, кине тебе мій Славуня, – перед очима Міли, яка нічого не розуміла після сну, стояла її свекруха, …

Поділись з друзями...
— Ти маєш бути вдячна! – не раз говорила Зіна Миколаївна своїй невістці. – Живеш на всьому готовому. Чоловік тебе у своє житло привів й залишає тут на місяць. Робиш тут що хочеш, поки Ярослав не бачить Read More
Інше

Та сама Зоя Іванівна. Сусідка з п’ятого поверху. Та, що підбирала її на сходовому майданчику, коли мати, п’яна й безсила, кричала в стіну, а батько зникав, як дим. Та, що годувала її оладками з варенням, поїла чаєм, гладила по голові, коли Світлана плакала від болю та приниження. Та, що казала: «Ти не одна, дівчинко моя. Я тут».

- by Avtor+

Поспішаючи додому по УДЗ, вона поступилася місцем в автобусі літній жінці. Але щойно крижані пальці стиснули її зап’ястя… Дорога додому тягнулася, наче стара плівка, що застрягла у проєкторі — повільно, …

Поділись з друзями...
Та сама Зоя Іванівна. Сусідка з п’ятого поверху. Та, що підбирала її на сходовому майданчику, коли мати, п’яна й безсила, кричала в стіну, а батько зникав, як дим. Та, що годувала її оладками з варенням, поїла чаєм, гладила по голові, коли Світлана плакала від болю та приниження. Та, що казала: «Ти не одна, дівчинко моя. Я тут». Read More
Інше

– Ти що наробила? – голос Каті в слухавці тремтів від сліз та люті. – Степан пішов! Зібрав речі та пішов! Як ти могла? – А як ти могла відмовити мені у допомозі? Двадцять років дружби, Катя. Двадцять років! – Це різні речі! Я довірила тобі найпотаємніше, а ти…

- by Avtor+

– Ти що наробила? – голос Каті в слухавці тремтів від сліз та люті. – Степан пішов! Зібрав речі та пішов! Як ти могла? У горлі стояла грудка, але слова …

Поділись з друзями...
– Ти що наробила? – голос Каті в слухавці тремтів від сліз та люті. – Степан пішов! Зібрав речі та пішов! Як ти могла? – А як ти могла відмовити мені у допомозі? Двадцять років дружби, Катя. Двадцять років! – Це різні речі! Я довірила тобі найпотаємніше, а ти… Read More
Інше

— Забери, якщо шкода, — сказала якось продавчиня риби. — Ми його підгодовуємо, звісно. Але замерзне скоро, адже щеня. — В мене маленька квартира, робота. Я не впораюсь, — пробурмотіла я, навіть не зупинившись. — Ну, ось так у всіх… А він чекає.

- by Avtor+

Коли я вперше помітила його, стояла вогка осінь, наприкінці жовтня. Вітер вивертав парасольки, прилавки на ринку прикривали поліетиленом, продавці кутаються у куртки та ховають руки у рукави. Я поверталася з …

Поділись з друзями...
— Забери, якщо шкода, — сказала якось продавчиня риби. — Ми його підгодовуємо, звісно. Але замерзне скоро, адже щеня. — В мене маленька квартира, робота. Я не впораюсь, — пробурмотіла я, навіть не зупинившись. — Ну, ось так у всіх… А він чекає. Read More
Інше

— Та що тут встигати? Закинула продукти в мультиварку – і готово, – здивувався Арсеній. — А як же підготувати продукти, потім помити мультиварку і посуд, – почала перераховувати Ірина. Арсеній перебив її: — На все це потрібна пара хвилин, ти просто ледащо

- by Avtor+

— У мами шкарпетки до підлоги прилипли, ти нікудишня господиня, – накинувся з претензіями чоловік.— Молодший сік пролив, я не встигла прибрати. І взагалі, я вже втомилася.— Машинка випрала, мультиварка …

Поділись з друзями...
— Та що тут встигати? Закинула продукти в мультиварку – і готово, – здивувався Арсеній. — А як же підготувати продукти, потім помити мультиварку і посуд, – почала перераховувати Ірина. Арсеній перебив її: — На все це потрібна пара хвилин, ти просто ледащо Read More
Інше

— Ну ти й пенсія, – сказав їй одного разу однокласник, який довго не бачив її. З міста на побивку до батьків приїхав. – Оточуючі засміялися, та так і стали її відтоді називати. Але настав час змін. Радгосп розвалився, всі розʼїхались. Брати виросли і також поїхали в місто в ПТУ вчитися. Батька не стало. Старший брат одружився, розсудливий трохи. Хоча у вихідні, як він говорив, сам Бог велів. Але це вже проблеми його дружини були, а не Валині

- by Avtor+

Валентина була ще зовсім не старою, коли до неї приліпилося прізвисько – «Пенсія». У селі, де вона зʼявилася на світ і жила, у багатьох були прізвиська. Єгор – «Косий» (косоокий), …

Поділись з друзями...
— Ну ти й пенсія, – сказав їй одного разу однокласник, який довго не бачив її. З міста на побивку до батьків приїхав. – Оточуючі засміялися, та так і стали її відтоді називати. Але настав час змін. Радгосп розвалився, всі розʼїхались. Брати виросли і також поїхали в місто в ПТУ вчитися. Батька не стало. Старший брат одружився, розсудливий трохи. Хоча у вихідні, як він говорив, сам Бог велів. Але це вже проблеми його дружини були, а не Валині Read More
Інше

Я присіла і раптом подумала: а може і добре, що Данило від мене йде? Може, так навіть краще буде всім нам?

- by Avtor+

Тиждень тому я, як завжди, пішла в магазин і притягла додому величезні сумки з продуктами. У моїй родині любили поїсти, і мені доводилося багато готувати. Я планувала приготувати картоплю з …

Поділись з друзями...
Я присіла і раптом подумала: а може і добре, що Данило від мене йде? Може, так навіть краще буде всім нам? Read More
Інше

— Петрику, не треба, – попросила Антоніна Олександрівна. Мені зовсім не складно. Дівчинка і так дуже втомлюється, вона за Настусею доглядає. — Та де? – заревів Петро Олександрович. – Вона її тільки годує! Купаєш онуку ти, гуляєш із нею теж ти, одяг переш і прасуєш знову ти! Навіть Наталі готуєш ти, немов барині, на замовлення! Я вчора Наталю попросив тобі з пранням допомогти, так вона зажадала, щоб я їй дав цікавий серіал додивитися. Тоня, ти що, прислуга? Не дозволю якійсь нахабній дівчині тобою командувати

- by Avtor+

— Ні, ви мене, звісно, вибачте, Петре Олександровичу, але чому я у вашому домі працювати маю? Я вам що, безкоштовна прислуга? – Наталя обурено дивилася на свекра. — Мені тут …

Поділись з друзями...
— Петрику, не треба, – попросила Антоніна Олександрівна. Мені зовсім не складно. Дівчинка і так дуже втомлюється, вона за Настусею доглядає. — Та де? – заревів Петро Олександрович. – Вона її тільки годує! Купаєш онуку ти, гуляєш із нею теж ти, одяг переш і прасуєш знову ти! Навіть Наталі готуєш ти, немов барині, на замовлення! Я вчора Наталю попросив тобі з пранням допомогти, так вона зажадала, щоб я їй дав цікавий серіал додивитися. Тоня, ти що, прислуга? Не дозволю якійсь нахабній дівчині тобою командувати Read More
Інше

– Ну, все гаразд, чого плачеш. Хороший хлопець у тебе такий, міцний. Доньку хотіла, мабуть? Нічого, прийдеш потім і за донькою. – Я залишу його… Не забиратиму.

- by Avtor+

– Зоя, вам дитину приносити на годування?– Ні, я ж казала. Відмову писатиму. Медсестра похитала головою та вийшла. Зоя обернулася до стіни та заплакала. Матусі в палаті переглянулися і продовжили …

Поділись з друзями...
– Ну, все гаразд, чого плачеш. Хороший хлопець у тебе такий, міцний. Доньку хотіла, мабуть? Нічого, прийдеш потім і за донькою. – Я залишу його… Не забиратиму. Read More